Цей спосіб допоможе зануритися в молитву на 100 %

Найкоротший шлях до близькості з Богом лежить через майже втрачену практику споглядальної молитвою.За словами св. Терези Авільскої, споглядальна молитва — „ніщо інше, як близькість між друзями; цей час, щоб побути наодинці з тим, кого ми знаємо, і хто любить нас“.

Споглядальна (контемплятивна) молитва — є простим вираженням таїнства молитви. Вона є поглядом віри, зосередженим на Ісусі, слуханням слова Божого, мовчазною любов’ю. Споглядальна молитва залучає до молитви Христа, оскільки вона дозволяє нам бути учасниками Його таїнства. Споглядальна молитва полягає в прагненні до близькості з Богом. Біблія сповнена згадок про цей пошук: „ Ми ж усі, мов дзеркало, відкритим обличчям віддзеркалюємо Господню славу й переображуємось у його образ, від слави у славу, згідно з діянням Господнього Духа“ (2 Корінтян 3:18) „ Вгамуйтесь і пізнайте, що я – Бог, що я вознісся на землі між народами“ (Псалом 45:11) „Вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що перед ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і який возсів праворуч Божого престолу“ (Євреїв 12: 2) Можна виділити три етапи споглядальної молитви: роздуми, молитва тиші і духовне занурення. Роздуми Перший етап — роздуми, передбачає відмову від усіх факторів, які нас відволікають.

У цьому й полягає головна думка Псалма 45:11: „Вгамуйтесь і пізнайте, що я – Бог, що я вознісся на землі між народами“. Це можна також потрактувати і як „Розслабтеся, відпустіть все та знайте, що Я — Бог…“. Існує взаємозв’язок між отриманим через одкровення внутрішнім знанням про велику Божу любов до нас і покаянням з нашого боку. „Покаятися“— означає відвернутися від гріха і звернутися до Бога. У роздумах (розважаннях) — це означає відвернутися від усього, щоб сфокусуватися на Господі і Його присутності. Перебуваючи в спокої, ми просимо Духа Святого зробити Ісуса реальним для нас і прибрати з поля нашого зору все інше. Найпростіший спосіб — уявити, що Ісус сидить на стільці навпроти вас.

Так, Він дійсно тут, але іноді нам необхідно візуалізувати цю реальність. Бог створив нашу уяву і, як і всі інші здібності, якими володіємо, ми повинні освятити її, віддавати в Божі Руки і використовувати для Божих цілей. Якщо якісь проблеми, переживання відволікають від занурення в молитву, роздумуйте над місцями зі Святого Письма, які допомагають знайти їх розв’язання. Роздуми над Святим Письмом допомагає зосередити нашу увагу на Господі. Молитва тиші У міру того, як ми зростаємо в розумінні благодаті роздумів, ми відкриваємо другий етап споглядальної молитви, який свята Тереза Авільська „центром тиші“ або „молитвою тиші“.

Завдяки роздумам ми прибрали всі перешкоди для серця, все, що нас відволікало. Божественна благодать любові омиває нас, як хвилі океану, і ми замовкаємо в центрі нашого буття. Звичайно, тут має місце спокій, але це спокій, що слухає. Наша душа в цій тиші не спить, а, ніби стала навшпиньки, і готова слухати. Тоді приходить внутрішній спокійний погляд серця, іноді званий „спогляданням Господа“.

Тепер ми купаємося в теплоті Його дорогих обіймів. Коли ми очікуємо перед обличчям Бога, Він, по милості Своїй, дає нам розуміння цього. Маємо зробити це споглядання щоденним переживанням у своєму житті, але зазвичай це не так швидко виходить. Однак, у міру того, як ми все більше і більше відчуваємо внутрішню уважність до Його божественному шепоту, ми стаємо носіями Божої присутності впродовж усього дня.

Подібно до того, як наш одяг просочується димом, і ми носимо зі собою його запах, так і аромат Божої присутності починає проникати в наше єство і ми стаємо Його носіями, куди б ми не йшли. Духовне занурення Третій етап споглядальної молитви — духовне занурення. У стані спокою, тихого відсторонення від навколишньої реальності, приходить духовне занурення. Тоді ми закликаємо Ісуса Христа в своє життя і заспокоюємо своє зовнішнє єство. Поклоняємося Господу і насолоджуємося красою Його присутності.

Духовне занурення — останній крок споглядальної молитви, це не те, що ми робимо самі, це робота, яку виконує в нас Бог. Кінцева мета, до якої ми так сильно прагнемо, — це зовсім не досвід, а сам Христос. У міру того, як ми будемо вчитися бути спокійними і пізнавати, що Він є Бог, і спілкуватися з Ним у своєму внутрішньому єстві, до нас буде приходити розуміння того, що ми створені для спілкування з Ним, — і наша внутрішнє життя дасть нам силу йти вперед, щоб продовжувати здійснювати Його справи. Підготувала за перекладами Наталії ПАВЛИШИН